<<
>>

7.5 ВИДИ ПОМИЛОК. ПОМИЛКИ КОНТРОЛЮ

Керівник контролює людей, які, як і він сам, мають право на помилку. У світі не існує жодної компанії, у якій би працювали ідеаль­ні співробітники, які ніколи не помиляються.

Помилка - це діяльність або бездіяльність людини, яка призвела до порушення у роботі.

Розрізняють помилки, які класифікуються: за можливістю виявлення та усунення, залежно від ставлення до праці та періодичністю повторення (табл. 7.5).

Ознака

Види помилок
За можливістю виявлення - виявлені;

- невиявлені

За можливістю усунення - які можливо усунути;

- які неможливо усунути

Залежно від ставлення до праці - залежні;

- незалежні

За періодичністю повторення - випадкові;

- систематичні

При передачі підлеглим повноважень щодо прийняття самостійних рішень варто враховувати можливість помилок та очікувати, що спочатку робота буде виконана менш кваліфіковано.

Самі по собі помилки - це абсолютно нормальне явище. Утім, у більшості випадків керівник не мо­же просто ігнорувати помилки своїх підлеглих. Особливо - якщо це нега­тивно впливає на компанію, її імідж чи результативність.

Наслідками помилок працівників можуть бути:

- невиконання завдань;

- неправильне виконання завдань;

- несвоєчасне виконання завдань;

- недоцільне виконання.

Розрізняють превентивні та корекційні заходи усунення помилок працівників. Превентивні заходи спрямовані на попередження можливос­ті виникнення помилок у процесі виконання завдань шляхом передбачен­ня, запобігання та нейтралізації можливих негативних наслідків.

Корекційні заходи передбачають виправні заходи щодо вияв­лення причин помилок, проведення бесід та навчальних програм.

Коли йдеться про покарання, більшість людей згадують широко розповсюджену теорію «батога та пряника». Більшість науковців та фахівців-практиків також переконані, що керівники повинні мати у своєму арсеналі обидва ці методи. Однак, «батіг» лідера також пови­нен бути правильним. Наївно вважати, що пряма агресія та крик на працівників, зможуть ефективно вирішити ситуацію. Позиція «засму­ченого батька» завжди була більш ефективною, ніж демонстративне покарання чи приниження винуватця. А слова з вуст керівника: «Зна­ючи вас, я очікував, що рівень підготовки до переговорів буде кра­щим. Вочевидь, ви просто не сприйняли серйозно моє прохання підго­туватись до важливої ділової поїздки...» - впливають на працівника магічним чином і він зразу розуміє, де допустив помилку.

Наведемо декілька рекомендації, про які варто пам'ятати керів­никові [11]:

1. Вказуйте на помилку. Найкраще це робити через деякий час піс­ля ситуації, у якій підлеглий опинився «не на висоті». Попросіть праців­ника самостійно оцінити свої дії і сказати, у яких моментах він був непра­вий, де припустився помилки тощо. А через один-два дні обговоріть із підлеглим його помилку. Визначте, які висновки він зробив зі своїх дій?

2. Прямо говоріть про свої очікування. Наївно сподіватися, що підлеглий зробить все правильно, якщо йому не пояснили, що означає «правильно».

3. Беріть активну участь у створенні нових правил (процесів), які гарантуватимуть, що подібні помилки більше не повторяться. Ста­ньте для працівників людиною, яка допомагає вказати на шлях до ви­рішення проблем. Завдання керівника - сприяти створенню середови­ща, у якому помилки будуть малоймовірними (якщо не неможливими).

4. Не поспішайте демонструвати працівникові, що все гаразд, одразу після помилки. Щоб бути ефективним «засмученим батьком» потрібно деякий час зберігати дистанцію від підлеглого, щоб він зро­зумів свою помилку і побачив, що «не все гаразд». У підлеглих повин­но виробитися відчуття, що їм необхідно знову заслужити довіру.

5. Не підвищуйте голос. Навіть якщо ситуація дійсно жахлива і втрачається об'єктивність сприйняття ситуації через можливі наслідки - ніколи не підвищуйте голос і не переходьте на крик. Це завжди грає проти і знижує авторитет в очах співробітників. Справжньому лідерові не потрібно кричати, щоб бути ефективним.

6. Хваліть людей публічно, а сваріть - тільки наодинці. Публіч­на критика та демонстрація помилок підлеглого - чудовий спосіб по­карати його, але найгірший спосіб досягнути ефективної роботи у майбутньому. Адже слухаючи критику на людях, підлеглий думатиме лише про те, що його принижують на очах у колег, а зовсім не про те, як виправити і більше ніколи не допустити зроблену помилку.

Варто зазначити, що здійснюючи управлінський службовий ко­нтроль менеджери часто-густо припускаються певних помилок, які не лише не призводять до покращення якості виконання службових обов'язків, але навпаки ускладнюють взаємодію між керівником і під­леглим (табл. 7.6).

Тип помилки Характеристика помилки
1 2
1. Контроль «за нагоди» Контроль не повинен обмежуватися окремими інцидентами. Нормальний контроль спрямований не на виявлення, а на попередження негативу. І тим не менш, дуже часто виника­ють ситуації, коли порушення фіксується і поступово фор­мується «досьє» працівника, у якому збирається багато річний негатив. Нормальний контроль - завдання постійне, і дуже погано, якщо він приурочується до якихось особливих випадків. Слід заздалегідь планувати і погоджувати зі співробітниками дати і форму контролю
2. Тотальний конт­роль Тотальний контроль породжує недбалість. Парадоксаль­ність полягає у тому, що тотальний контроль не є засобом боротьби з недбалістю, як це часто думають. Керівник, який вирішив контролювати все і вся, звільняє співробітників від відповідальності, а не підвищує її. Адже вони починають думати, що всі помилки все одно будуть виявлені керівни­ком і слід покладатися тільки на нього.
Тотальний контроль призводить до несамостійності і до недбальства підлеглих. А якщо співробітники були несамостійними з самого почат­ку, то тотальним контролем їх не змінити
3. Прихований конт­роль Незважаючи на те, що він некоректний етично і принизли­вий не тільки для співробітника, але й для керівника, він все-таки існує. Найнебезпечніший наслідок цього виду контролю полягає у тому, що він несприятливо позначаєть­ся на морально-психологічному кліматі у колективі. Ситуа­ція підозрілості, постійне почуття провини - це не ті засади, на яких можна будувати нормальні відносини в колективі. Прихований контроль найчастіше викликає почуття досади
4. Контроль улюбле­ної ділянки Отримавши більш високу посаду, менеджери дуже часто зациклюються на контролі тих ділянок, тих питань, якими вони займалися раніше. Небезпека полягає, перш за все у тому, що менеджер «звужує» поле контролю, а по-друге, працівник дуже швидко усвідомлює, що перевіряється, а що - ні. Крім того, контроль улюбленої ділянки можна викори­стовувати для виявлення відповідності людини займаної посади. Якщо, отримавши підвищення, менеджер продов­жує контролювати свою ділянку, це найчастіше означає, що нова посаду йому «не по плечу»
5. Контроль- проформа Іноді керівник соромиться навіть говорити про контроль, щоб не образити підлеглих. Звичайно, у силу своїх посадо­вих обов'язків він все-таки контролює їх, але поверхнево, вибірково, з таємною надією, що нічого не буде виявлено. А якщо якась помилка і виявляється, то керівник виправляє її сам. У цьому випадку керівник або не розуміє суті і значен­ня контролю, або не впевнений у собі. Не слід забувати: хто не контролює роботу своїх підлеглих, той не цікавиться їхніми досягненнями

1 2
6. Контроль через недовіру Такий контроль заснований на впевненості, що співробітни­ки завжди роблять щось не так, а тому обов'язково треба це «щось» знайти. Підозрілість свідчить про невпевненість у собі. Якщо у людини немає здорового почуття власної гідності, то він відчуває загрозу, що виходить від інших, навіть якщо її насправді немає. Безпомилкова робота сигна­лізує такій людині, що є люди, які претендують на його крісло, і контроль починає виконувати функцію «короткого повідка»
7. Контроль без зворотного зв'язку Результати контролю обов'язково повинні доводиться до відома працівника та бути предметом обговорення. Конт­роль безрезультатний, коли немає зворотного зв'язку. Деякі керівники роблять помилку, притримуючи інформацію про результати контролю. Слід пам'ятати, що в результатах контролю зацікавлені і керівник, і працівники
8. Поверхневий контроль Його не слід плутати з «зовнішнім контролем». Поверхне­вий контроль - це, наприклад, контроль перебування спів­робітника на робочому місці замість контролю результатів роботи. Зрозуміло, що він необхідний, але якщо весь конт­роль зводиться до дріб'язкової фіксації зовнішніх дій (час приходу на роботу і т. ін.), то відчутної користі від нього не буде

<< | >>
Источник: Т. В. Назарчук, О. М. Косіюк. Менеджмент організацій [Текст]: Навчальний посібник. - К.: «Центр учбової літератури», - 560 с.. 2015

Еще по теме 7.5 ВИДИ ПОМИЛОК. ПОМИЛКИ КОНТРОЛЮ:

  1. 2. Види та норми амортизації та їх характеристика
  2. 1. Види банків та їх основні функції.
  3. 1.3. Види аналізу банківської діяльності та етапи його проведення
  4. студентки 4 курсу економічного факультету групи”Економічна теорія” Інякіної Любові. Банки: сутність, види та особливості, 1999
  5. Система финансового контроля и аудита в Российской Федерации. Виды и методы контроля
  6. 17.1. Налоговый контроль в системе государственного финансового контроля
  7. 5.2.3. Акционерное общество. Отделение собственности от контроля Проблема отношений принципала и агента и внутренний контроль
  8. 6.1. Налоговый контроль в системе государственного финансового контроля
  9. Контроль со стороны органов валютного контроля
  10. Контроль со стороны органов валютного контроля
  11. Внешний контроль качества. Требования к контролю качества со стороны федерального органа государственного регулирования аудиторской деятельности
  12. 58. Сущность финансового контроля. Цель, задачи и роль финансового контроля в рыночной экономике
  13. 2.5. Правовые основы налогового контроля Понятие налогового контроля и его формы
  14. Контроль качества работы аудиторов и аудиторских организаций. Внешний контроль качества