<<
>>

1.4 МНОЖИННІСТЬ ПІДПОРЯДКУВАННЯ РЕЗУЛЬТА­ТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ПРОБЛЕМИ УЗГОДЖЕННЯ ПРІО­РИТЕТІВ ТА ІНТЕРЕСІВ УЧАСНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ

Інтерес, будучи формою прояву економічних відносин, є спону­кальним мотивом діяльності людини. Економічні інтереси - об'єктивна категорія. Об'єктивність їх полягає у тому, що виникають та існують вони незалежно від волі і свідомості людей, адже свідома діяльність людей визначається об'єктивними обставинами, а суб'єктивний лише процес усвідомлення інтересів та їх реалізації.
Специфіка економічних інтересів зумовлена, з одного боку, об'єктивними умовами виробницт­ва, з іншого - мірою усвідомлення інтересу суб'єктом економіки. Діа­лектична взаємодія двох сторін економічного інтересу - об'єктивної та суб'єктивної призводить до того, що економічний інтерес виступає двигуном економічного розвитку.

Економічні відносини пов'язують економічні потреби, економі­чні закони і економічні інтереси, займаючи при цьому домінуюче ста­новище. Економічні відносини формують інтереси як спонукальні мотиви господарської діяльності в рамках економічних законів для досягнення своїх цілей, задоволення потреб.

Потреби є джерелом ак­тивності, двигуном і стимулом розвитку виробництва і характеризують суб'єкт з боку його потреб. Інтереси ж є рушійним мотивом розвитку виробництва і характеризують суб'єкт як діяча, результати якого задо­вольняють потреби. Діяльність суб'єктів господарювання з реалізації економічних інтересів здійснюється відповідно до економічних зако­нів. У будь-якій економічній системі економічні інтереси і економічні закони повинні знаходитися у відповідності. Порушення цього балансу призводить до негативних економічних, соціальних і політичних нас­лідків.

Формування протиріч інтересів відбувається під впливом су­б'єктивних і об'єктивних чинників. У залежності від впливу факторів виділяють три групи суперечностей інтересів:

1) протиріччя, що виникають на різних стадіях відтворюваль- ного циклу (виробництво, розподіл, обмін і споживання), пов'язані зі специфікою сфери взаємодії;

2) протиріччя, обумовлені різнонаправленістю інтересів їх носіїв;

3) суперечності пов'язані з відмінностями у привласненні кош­тів і результатів виробництва суб'єктами господарювання.

Узгодження інтересів зовсім не означає їх збіг. Збіг інтересів - це єдність мети суб'єктів, способів її досягнення, сфер діяльності. Уз­годження передбачає відмінність у всьому: в цілях, завданнях і спосо­бах досягнення мети. Рішення протиріч через їх узгодження є проце­сом знаходження варіантів співіснування суперечностей, а не їхнього знищення.

Система економічних інтересів відбиває сформовані в суспільс­тві економічні відносини з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільного продукту. Ця система за своєю природою неоднорідна, охоплює безліч суб'єктів, що задовольняють свої потреби в результаті суперечливої взаємодії, тому вимагає координації, комп­ромісу їхніх інтересів як умов економічного порядку і розвитку.

До основних зацікавлених груп в діяльності організації слід від­нести: акціонерів; менеджерів; працівників; споживачів; державні органи влади; контрагентів; суспільство.

Основне завдання ефективного менеджменту полягає у форму­ванні за допомогою зацікавлених груп вектора діяльності організації, направленого на реалізацію власних цілей та задоволення інтересів зацікавлених груп.

Сучасний менеджмент повинен розвиватись не у площині, а у просторі, задовольняючи потреби не тільки акціонерів, а і працівників, споживачів, постачальників, суспільства тощо. Тобто враховуючи це, основна ціль організації та системи менеджменту є власний розвиток у просторі інтересів зацікавлених груп.

Винятком неврахування інтересів усіх зацікавлених груп мо­жуть бути:

- екстремальні ситуації (соціально-економічні кризи, надзвичай­ний стан, військові конфлікти тощо), що вимагають пріоритетного врахування інтересів суспільства, акціонерів;

- розвиток та реалізації державних економічних програм, відпо­відно до яких необхідним є зміцнення та зростання певних галузей економіки або форм господарювання, що зумовлює певну перевагу інтересів акціонерів, менеджерів, працівників (надаються пільги осо­бам, котрі беруть участь у реалізації державних програм).

Розглянемо які основні інтереси виникають у зацікавлених груп. Особливість перших трьох груп (акціонери, менеджери, працівники) полягає у відокремленні функції володіння капіталом (який належить широкому колу юридичних і фізичних осіб - акціонерам) від функції управління, яка переходить до фахівців-менеджерів. Часто менеджери, які управляють компанією, прагнуть досягти передусім власних фінан­сових і не фінансових цілей: надмірно високих винагород; придбання предметів розкоші (наприклад, дорогі службові автомобілі); невиправ­даного розширення організацій з метою підвищення власного соціаль­ного статусу; безпосереднього привласнення в тій чи іншій формі грошових коштів інвесторів та ін. Зазначені цілі не збігаються з метою акціонерів компанії - одержати максимальний дохід на вкладений капітал. Крім того, організацію можуть очолювати некваліфіковані менеджери. При виборі управлінських рішень менеджери часто не схильні керуватися інтересами акціонерів, оскільки найчастіше орієн­туються на такі параметри ризику і прибутковості використання акти­вів, які максимально задовольнять їх власному уявленню про результа­ти діяльності або особистим інтересам, але не обов'язково є оптималь­ними для акціонерів і підприємства. Доля менеджера великою мірою залежить від стабільності компанії і він прагне мінімізувати ризикові інвестиції з метою уникнення банкрутства і звільнення.

Перед власниками капіталу постають такі завдання: як вплинути на поведінку менеджерів, які керуються особистими вигодами; як спо­нукати менеджерів ефективно управляти фірмою; як убезпечитися від некваліфікованих управлінців.

Гарантії ефективного управління, а отже, ефективність органі­зацій залежать, по-перше, від наявності у акціонерів адекватних меха­нізмів контролю за діями менеджерів і в разі потреби - їх заміни; по­друге - від механізму перерозподілу прав власності на користь ефек­тивніших економічних агентів, якщо власники фірми не здатні або не бажають контролювати менеджерів.

Менеджери займають проміжне положення між керівником під­приємства і трудовим колективом.

В ідеалі вони повинні служити сво­го роду стрижнем, що підтримує баланс інтересів цих суб'єктів. Але на практиці менеджери можуть виступати і причиною загострення проти­річ між трудовим колективом і керівництвом підприємства в залежно­сті від того, інтереси якого суб'єкта вони підтримують.

Основною сферою зіткнення інтересів роботодавців і найманих працівників є область соціально-трудових відносин. Утиск інтересів найманих працівників у найбільш явній формі відбувається в сфері оплати праці, оскільки розподільні відносини являють собою найбільш доступний для огляду пласт економічних відносин.

Основні потреби працівників - це адекватна заробітна плата, сприятливі умови праці, соціальна захищеність, недискримінаційне ставлення до будь-кого з членів колективу, надання та створення мож­ливостей для навчання та розвитку, кар'єрне зростання тощо. Тільки відмова у задоволенні їхніх очікувань може призвести до відмови від якісного виконання власних обов'язків.

Основне завдання організації - задоволення потреб споживачів, що у ринкових умовах є найбільш вагомою зацікавленою групою. У випадку, якщо їхні очікування не виправдовуються, вони можуть пе­реключитися на використання інших торгових марок, що в підсумку позначиться на доходах і прибутках організації.

Концепція маркетингу стверджує, що підприємство підвищує шанси досягти своїх цілей, якщо воно буде скеровувати себе на більш ефективне задоволення існуючих і потенційних потреб споживачів. Проводячи аналіз мікросередовища, організація повинна глибоко і всебічно вивчити потреби своїх реальних і потенційних покупців, ви­значити основні тенденції їхнього розвитку і знайти можливості задо­вольнити споживчі потреби краще, ніж конкуренти.

Державна та регіональна влада вважає організацію ефективною і конкурентоспроможною тоді, коли вона стійко функціонує, здійснює відрахування в державний та місцевий бюджети, якщо діяльність підп­риємства сприяє створенню нових робочих місць, якщо підприємство не є боржником із заробітної плати, має стабільний збут продукції (послуг), яку виробляє. Акціонери, у свою чергу, очікують від держави зниження податкового тиску, стабільності та передбачуваності еконо­мічної політики. Таким чином, завдання держави - забезпечення доб­росовісної конкуренції та балансу інтересів економічних суб'єктів шляхом реалізації відповідної регуляторної політики.

Основними контрагентами організації є постачальники, креди­тори, конкуренти, інвестори, профспілки тощо.

Цілі та інтереси кредиторів та постачальників лежать у площині вчасних платежів за спожиті сировину, матеріали, надану інформацію щодо пропозицій та планів, які їх стосуються, а також виплати відсот­ків та основних сум за кредитами.

Кредитори можуть не бути особливо зацікавленими у високих прибутках організації - вони значно більше зацікавлені у наявності цих прибутків. Тому вони зі скепсисом сприймають вельми прибутко­ві, але дуже ризиковані операції. Конкуренти підприємства його стій­кість вимірюють часткою внутрішнього або зовнішнього ринку, яку воно посідає.

Інвестори вклали свої кошти в підприємство з метою отримати винагороди у вигляді дивідендів та збільшенні вартості акцій, тобто основна їхня мета - це отримання доходу на вкладений капітал.

Профспілки оцінюють підприємство ефективним та конкурен­тоспроможним, якщо у ньому ефективно вирішуються соціальні про­блеми працівників.

Основні цілі суспільства полягають у збереженні та створенні додаткових робочих місць, охороні довкілля, благоустрої території, організації добродійності та внесків у суспільні справи. Позитивні процеси розвитку організацій часто призводять до негативних наслід­ків для суспільства та навколишнього середовища. Сталий розвиток підприємств є важливим завданням менеджменту. Організацію можуть цілком влаштовувати внутрішні методи її діяльності, однак, вони не завжди відповідають очікуванням суспільства загалом. Суспільство висуває власні вимоги, реалізуючи їх шляхом створення громадських організацій, ініціативних груп, скликання зборів, на яких обговорю­ються проблеми, що виникають, та винесення рішень, які передаються іншим зацікавленим групам [13].

Основні цілі та інтереси зацікавлених груп наведено у таблиці

1.3.

Таблиця 1.3 - Інтереси та цілі зацікавлених груп
Зацікавлені групи Інтереси та цілі
1 2
Акціонери Отримання максимального доходу на вкладений капітал, зростання акціонерного капіталу
Менеджери Висока заробітна плата, підвищення власного статусу, влада, стабільність компанії
Працівники Заробітна плата, стабільність, сприятливі умови праці, мож­ливості навчання та кар'єрного росту, соціальна захищеність
Споживачі Виправдання очікувань, задоволення потреб, якість, ціна та цінність товару/послуги, обслуговування
Кредитори та пос­тачальники Вчасні платежі за отримані ресурси, гарантії платежів, парт­нерські відносини
Інвестори Отримання доходів на вкладений капітал, збільшення вартості акцій
Профспілки Вирішення соціальних проблем працівників
Органи державної влади Вчасна сплата податків, забезпечення зайнятості, сталий розвиток підприємства, забезпечення соціальних гарантій, дотримання законодавчо-правових норм
Суспільство Збереження і створення додаткових робочих місць, охорона довкілля, благодійна діяльність

Специфіка взаємовідносин економічних суб'єктів, що прита­манна ринковій економіці, обумовлює потребу орієнтації на збалансо­ваність між тісно взаємопов'язаними макро- та мікроекономічними показниками. У сучасних умовах з'являється досить широке коло заці­кавлених сторін, зростає потреба в переосмисленні ролі управління, формуванні цілей та посиленні відповідальності на усіх рівнях.

Цілі та інтереси груп мають різну спрямованість, а часто просто суперечать одні одним, тому на перший погляд намагання задоволення усіх потреб призведе до зниження якщо не цільової, то функціональної синергії. Однак менеджмент підприємства повинен сформувати такий вектор розвитку організації, за якого виникне синергетичний ефект. Тобто менеджменту підприємства треба шукати можливості для вини­кнення синергії на засадах інвестування зацікавленими групами у роз­виток підприємства, при цьому добровільно обмежуючи задоволення поточних потреб та інтересів. Отже, така взаємодія переросте у стриб­коподібний етап розвитку підприємства [13].

<< | >>
Источник: Т. В. Назарчук, О. М. Косіюк. Менеджмент організацій [Текст]: Навчальний посібник. - К.: «Центр учбової літератури», - 560 с.. 2015

Еще по теме 1.4 МНОЖИННІСТЬ ПІДПОРЯДКУВАННЯ РЕЗУЛЬТА­ТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ПРОБЛЕМИ УЗГОДЖЕННЯ ПРІО­РИТЕТІВ ТА ІНТЕРЕСІВ УЧАСНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ:

  1. III. Проект організації центру прийому комунальних платежів в філії ПРАК АПБ в м.Рибниця
  2. 1.3. Види аналізу банківської діяльності та етапи його проведення
  3. 1.1. Предмет, метод та значення аналізу діяльності комерційного банку ПМР
  4. 1.2. Інформаційне забезпечення аналізу банківської діяльності
  5. 2.2. Аналіз діяльності філії Придністровського Республіканського Акціонерно-комерційного Агропромислового банку
  6. ДРУГИЙ РОЗДІЛ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРСОЦБАНКУ
  7. ГЛАВА 1. Стабільність- основна умова ефективної діяльності комерційних банків.
  8. ІІ. Аналіз діяльності філії Придністровського Регіонального Акціонерно-комерційного Агропромислового банку
  9. Слухач - гр. ЗФ-02 Кобилянська Світлана Володимирівна Керівник -викладач Бережна Леся Віталіївна. Аналіз діяльності комерційного банку, 2002
  10. Розділ 3. Перспективи розвитку акредитивної форми для розрахунків між суб’єктами господарської діяльності в міжнародній торгівлі.
  11. ПРОБЛЕМА «ЛИМОНОВ»: КАК ПРОБЛЕМА ЛОЖНОГО ВЫБОРА ВЛИЯЕТ НА ФИНАНСОВУЮ СТРУКТУРУ
  12. ПРОБЛЕМА «ЛИМОНОВ»: КАК ПРОБЛЕМА ЛОЖНОГО ВЫБОРА ВЛИЯЕТ НА ФИНАНСОВУЮ СТРУКТУРУ
  13. 5. Основные проблемы современного Китая. Ху Цзиньтао. а) Политические и экономические проблемы современ­ного Китая.