<<
>>

Тема 7. Фінансовий рахунок у системі національних рахунків

Починаючи вивчати цю тему, студенти повинні пам 'ятати, що фінансовий рахунок є частиною системи національних рахун­ків (СНР), яку вони вивчали в курсах «Економічна статистика» і «Система національних рахунків».
Фінансовий рахунок відобра­жає процеси фінансування, пов 'язані з потоками товарів і дохо­дів або незалежно від них, тобто в рамках фінансової сфери. Фі­нансовий рахунок складається центральними банками.

Фінансовий рахунок у системі національних рахунків вклю­чається до групи рахунків нагромадження, які охоплюють усі зміни активів, пасивів та їх різницю — зміни чистої вартості ка­піталу. З лівої сторони цих рахунків є графа «зміна в активах», де фіксуються всі зміни в активах — як позитивні, так і негати­вні. З правої сторони є графа «зміна в пасивах і чистій вартості капіталу», де відображаються всі зміни в пасивах (±) та чистій вартості капіталу. Заощадження є вхідним показником рахунків нагромадження, бо це балансуюча стаття за рахунками поточ­них операцій.

Рахунки нагромадження складаються з двох груп. Перша включає рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок, де джерелом змін чистої вартості капіталу виступають заощадження і добровільні трансферти багатства. Друга група рахунків нагро­мадження складається з рахунків інших змін в обсязі активів та рахунку переоцінки. Ці рахунки відображають такі фактори, як відкриття та вичерпання ресурсів корисних копалин, знищення активів унаслідок війн, стихійних лих тощо, змін у рівні та струк­турі цін, які впливають на активи.

Фінансовий рахунок (див. табл. 7.1) — це рахунок, на якому реєструються операції з фінансовими активами і пасивами, що здійснюються між інституційними одиницями і між інституцій- ними одиницями та іншими країнами світу. На лівій стороні ра­хунку відтворюються надбання мінус вибуття фінансових акти­вів, а на правій — прийняття мінус погашення зобов'язань. Чисте прийняття зобов'язань за відніманням чистого придбання фінан­сових активів у вартісному виразі дорівнює (з протилежним зна­ком) чистому кредитуванню/запозиченню, що являє собою бала­нсуючу статтю за рахунком операцій з капіталом.

У СНР фінансові активи групуються у сім основних груп:

Б1. Монетарне золото і спеціальні права запозичення.

Б2. Валюта та депозити.

Б3. Цінні папери, крім акцій.

Б4. Кредити та позички.

Б5. Акції та інші форми участі в капіталі.

Б6. Страхові технічні резерви.

Б7. Інша дебіторська/кредиторська заборгованість.

Ці категорії записуються на кожній стороні фінансового раху­нку залежно від того, належать вони до активів або пасивів від­повідної одиниці або сектора економіки.

Таблиця 7.1

ФІНАНСОВИЙ РАХУНОК

Зміни в активах Зміни в пасивах і зміни чистої вартості капіталу
Р. Чисте прийняття фінансових активів Р. Чисте прийняття зобов'язань
Р.1. Монетарне золото і спеціальні права запозичення
Р.2. Валюта та депозити Р.2. Валюта та депозити
Р.3. Цінні папери, крім акцій Р.3. Цінні папери, крім акцій
Р.4. Кредити та позички Р.4. Кредити та позички
Р.5. Акції та інші форми участі в ка­піталі Р.5. Акції та інші форми участі в ка­піталі
Р.6. Страхові технічні резерви Р.6. Страхові технічні резерви
Р.7. Інша дебіторська заборгованість Р.7. Інша кредиторська заборгованість
Р.8. Чисті кредити (+), чисті борги

Фінансовий рахунок надає інформацію про процеси фінансу­вання в економіці. Підсумки фінансового рахунку показують, ким, в якому обсязі та вигляді надаються та використовуються фінансові кошти. Маючи інформацію з фінансового рахунку, між­народні організації, національні органи управління, що відпові­дають за розробку економічної політики, експерти з питань ринку капіталу, а також науково-дослідні інститути отримають уявлення про основну структуру фінансових ринків і фінансову діяльність економічних одиниць—учасників економічного процесу.

Підсумкові дані фінансового рахунку використовуються для вивчення змін у структурі фінансування секторів економіки.

Студентам треба пам'ятати, що в світовій практиці немає до­сліджень, які проводилися спеціально для складання фінансового рахунку. Тому для цього використовують інформацію, яка споча­тку готувалася для інших цілей. Кращим прикладом цього є бан­ківська статистика, що готується центральними банками в зв'язку з виконанням функцій у галузі грошової політики. Це стосується і статистики цінних паперів, яка необхідна для аналізу ринку по­зичкових капіталів. Це надає фінансовому рахунку характеру вторинної статистики, в якій об'єднуються статистичні дані з різ­них джерел.

Інформацію для фінансових рахунків можна отримати прямим або непрямим шляхом. У першому випадку дані одержують без­посередньо від домашніх господарств або підприємств. Цей ме­тод має свої переваги та недоліки. Його застосуванню на практи­ці перешкоджають психологічні фактори, законодавчі бар'єри та великі витрати. Перевага непрямого методу полягає в тому, що можна спиратися на раніше зібрані статистичні дані, які отримані відповідно до чинного законодавства. Хоча непрямий метод від­значається тим недоліком, що відповідні статистичні звіти споча­тку були розроблені для інших цілей.

Фінансовий рахунок є другим з рахунків, які характеризують нагромадження, а також останнім у повній послідовності рахун­ків. Фінансовий рахунок, на відміну від усіх інших рахунків, не має балансуючої статті, яка переноситься на інший рахунок. Ра­зом з тим сальдо фінансового рахунку дорівнює балансуючій статті рахунку операцій з капіталом, але має протилежний знак.

Деякі сектори або підсектори економіки є чистими кредито­рами, інші — чистими позичальниками. Коли інституційні оди­ниці беруть участь у фінансових операціях, надлишкові ресурси одного сектора можуть надаватися для використання іншим сек­торам. Фінансовий рахунок показує, яким чином сектори, що мають дефіцит фінансових ресурсів, отримають їх шляхом при­йняття зобов'язань або скорочення активів, і яким чином секто­ри, які є чистими кредиторами, розміщують свої надлишкові ре­сурси шляхом придбання фінансових активів або скорочення пасивів. Крім того, цей рахунок демонструє відносну частку різ­них категорій фінансових активів у відповідних операціях. Треба зауважити, що для кожного інституційного сектора в фінансово­му рахунку існують типи фінансових активів, які використову­ються сектором при прийнятті зобов'язань і придбанні фінансо­вих активів. Однак у рахунку не показується, перед яким сектором приймаються зобов'язання. Треба звернути увагу, що операції, які враховуються у фінансовому рахунку, мають відпо­відні записи на інших рахунках СНР, а інші відображаються ли­ше у фінансовому рахунку. В СНР більшість операцій пов'язано з передачею прав власності на товар чи нефінансовий актив або з наданням послуг або своєї праці, що відображається відповідним записом на фінансовому рахунку. Оскільки в СНР облік операцій здійснюється на основі нарахувань, будь-яка операція, що перед­бачає в кінцевому підсумку платіж має відповідний кореспонду­ючий запис на фінансовому рахунку. Разом з тим багато операцій у СНР відображаються тільки в фінансовому рахунку. До них на­лежать операції, пов'язані з обміном одного фінансового активу на інший, або з погашенням зобов'язання за рахунок активу.

Фінансові операції охоплюють усі операції, пов'язані зі змі­ною прав власності на фінансові активи, в тому числі виникнення і ліквідацію фінансових вимог. Фінансові активи — це ті, на які встановлюються права власності і за допомогою яких їх власники можуть отримувати економічні вигоди за рахунок їх зберігання або використання протягом певного періоду. Більшість фінансо­вих активів відрізняється від інших активів у СНР тим, що вони кореспондуються з відповідними пасивами інших інституційних одиниць, тобто фінансові активи є вимогами до інших інститу- ційних одиниць.

Між господарюючими суб'єктами виникає багато видів фі­нансових домовленостей. Із договірних відносин між двома ін- ституційними одиницями виникають вимоги і зобов'язання. Ба­гато з них призводить до виникнення кредиторсько-дебіторських відносин між двома сторонами. У більшості випадків такі відно­сини між кредитором і боржником носять безумовний характер для обох сторін.

Треба пам'ятати, що вимога виникає, коли боржник приймає на себе зобов'язання погасити майбутній платіж кредитору. Як правило, сума, яку боржник повинен уплатити кредитору для по­гашення зобов'язання, та умови платежу також встановлюються у момент виникнення вимоги. Різноманітність форм, яких можуть набувати фінансові вимоги, має прояв в існуванні різних видів фінансових активів. Для задоволення різних вимог і з урахуван­ням фінансових умов кредиторів і боржників розроблені різні ви­ди фінансових активів.

Студентам необхідно звернути увагу, що протягом звітного пе­ріоду в обсязі і вартості фінансових активів можуть відбуватися інші зміни, не пов'язані з операціями між інституційними одини­цями. Такі зміни реєструються не на фінансовому рахунку, а на рахунку інших змін в обсязі активів або на рахунку переоцінки.

Зміна вартості фінансових активів у результаті зміни цін або валютних курсів відображається в рахунку переоцінки.

Багато видів договірних фінансових угод між інституційними одиницями не передбачають виникнення безумовних вимог щодо здійснення платежу або надання іншого вартісного еквіваленту. Такі угоди називають умовними, вони не належать до фактичних фінансових активів і не реєструються в СНР.

Облік операцій з фінансовими активами проводиться в цінах придбання або реалізації таких активів. Ці ціни не повинні вклю­чати плату за послуги, збори, комісійні та аналогічні платежі за послуги, пов'язані з проведенням операцій. Подібні платежі ма­ють позначатися як плата за послуги. Податки на фінансові опе­рації відображаються в категорії податків на продукти. Коли фі­нансова операція пов'язана з утворенням нового зобов'язання, вона має позначатися як кредитором, так і боржником у сумі прийнятого зобов'язання, тобто виключаючи будь-які збори, ко­місійні і подібні платежі, а також будь-яку передоплату відсотків, які можуть включатися в ціну. Аналогічно, коли сума зо­бов'язання зменшується або вона погашається, записи на фінан­совому рахунку кредитора і боржника повинні відображати від­повідне скорочення зобов'язання. При випуску цінного папера з дисконтом у фінансовому рахунку відображаються надходження емітента на момент продажу, а не номінальна вартість. Різниця між ціною емісії та номіналом являє собою суму відсотків, нара­ховану протягом строку цінного папера.

Учасники фінансової операції повинні відображати цю опера­цію одночасно. Якщо запис на фінансовому рахунку відповідає не фінансовій операції, то час відображення при обліку фінансо­вих вимог повинен збігатися з моментом внесення записів на ін­ші рахунки СНР, що відображають цю операцію. Якщо облік операції вимагає записів тільки в рамках фінансового рахунку, то її необхідно відображати при обліку на момент переходу прав власності на актив.

Треба пам'ятати, що основа обліку — сальдування і консоліду­вання. Ступінь сальдування, який необхідно використовувати при відображенні операцій з фінансовими активами і пасивами, зале­жить від цілей аналізу, для якого необхідні такі дані. На практиці ступінь сальдування визначається тим, в якому вигляді надають­ся дані, а форма звітності може істотно змінюватися залежно від класу інституційних одиниць. Якщо по фінансових операціях проводиться неперервний і докладний облік, то можна застосо­вувати валові показники. Якщо дані про операції складаються на основі балансів активів і пасивів, то необхідний певний рівень сальдування. Використовують такі рівні сальдування:

а) немає сальдування й звітність складається виключно на ва­ловій основі; у такому разі купівля і продаж активів відобража­ється при обліку окремо, так само, як і прийняття та погашення зобов'язань;

в) сальдування здійснюється відносно конкретного виду акти­ву, наприклад обсяг проданих облігацій вираховується з суми придбаних облігацій, а сума, одержана за рахунок погашення об­лігацій обчислюється з суми прийнятих зобов'язань у формі об­лігацій;

с) сальдування в межах певної категорії активів, наприклад вартість проданих цінних паперів (крім акцій), вираховується з вартості придбаних цінних паперів.

Класифікація з фінансовими активами подана в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

КЛАСИФІКАЦІЯ ОПЕРАЦІЙ З ФІНАНСОВИМИ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ

F.1 Монетарне золото і спеціальні права запозичення
F.2 Готівка і депозити
F.21 Готівка
F.22 Ліквідні депозити
F.29 Інші депозити
F.3 Цінні папери, крім акцій
F.31 Короткострокові
F.32 Довгострокові

Закінчення табл. 7.2

F.4 Кредити та позички
F.41 Короткострокові
F.42 Довгострокові
F.5 Акції та інші форми участі в капіталі
F.6 Страхові технічні резерви
F.61 Чиста вартість коштів домашніх господарств у резервах зі страху­вання життя і в пенсійних фондах
F.611 Чиста вартість коштів домашніх господарств у резервах зі страху­вання життя
F.612 Чиста вартість коштів домашніх господарств у пенсійних фондах
F.62 Попередні внески премій і резерви на покриття нерегульованих вимог
F.7 Інша дебіторська/кредиторська заборгованість
F.71 Комерційні кредити та аванси
F.79 Інше
Довідникова стаття
Прямі іноземні інвестиції
Акціонерний капітал
Кредити та позички
Інше

Ця класифікація використовується в балансах для запасів фі­нансових активів і пасивів. В основі класифікації — два критерії: ліквідність активів і правові характеристики, які визначають фо­рму відносин між кредитором і боржником.

Термінологічний словник ключових понять

Акції та інші форми участі в капіталі — це фінансові активи, які являють собою документи та облікові записи, що засвідчують вимоги на остаточну вартість корпоративних підприємств.

Готівкова валюта і депозити — це фінансові активи, які залуча­ються для здійснення платежів або можуть бути включені до показника грошей у широкому визначенні; до складу цієї категорії включаються готівкова валюта, ліквідні депозити та інші депозити.

Кредити та позички — це фінансові активи, які створюються під час надання коштів кредиторами безпосередньо дебіторам, які засві­дчуються документами, що не мають обігу, або за якими кредитор взагалі не отримує жодного цінного папера, котрий засвідчує цю угоду. До цієї категорії належать позички з погашенням у розстроч­ку, кредити на купівлю у розстрочку, позички на фінансування комерційних кредитів, вимоги до Міжнародного валютного фонду тощо.

Монетарне золото — це золото, яке належить органам грошово- кредитного регулювання або іншим одиницям, що перебувають під їх фактичним контролем і зберігаються як фінансовий актив і компонент іноземних (валютних) резервів.

Монетарне золото і спеціальні права запозичення — це фінансові активи, для яких не має кореспондуючих фінансових пасивів (зо­бов'язань). До них належать золото і спеціальні права запозичення (СПЗ), що випускаються Міжнародним валютним фондом.

Спеціальні права запозичення (СДР) — Special drawing rights (SDRs) — це міжнародні резервні активи, що випускаються Міжнарод­ним валютним фондом і розподіляються між його членами для попов­нення резервних активів. СДР зберігаються виключно центральними банками.

Фінансовий рахунок — це рахунок у системі національних рахун­ків, в якому реєструються операції з фінансовими активами та пасива­ми, що здійснюються між інституційними одиницями.

Фінансові активи — це об'єкти, на які є права власності інститу- ційних одиниць і володіння якими або використання яких протягом пе­вного періоду може принести їх власникам економічний зиск.

Цінні папери, крім акцій, — це фінансові активи, які обертаються на фінансових ринках і дають їх власникам безумовне право на отри­мання деякої фіксованої суми в певний строк (вексель) або безумовне право на фіксовані грошові доходи (облігації та незабезпечені боргові зобов'язання).

Чисте кредитування — це залишок коштів, що не витрачені для нагромадження нефінансових активів.

План практичних занять

1. Поняття та значення фінансового рахунку для аналізу еко­номіки.

2. Фінансові операції.

3. Правила обліку фінансових операцій.

4. Класифікація фінансових операцій.

5. Деталізовані рахунки фінансових потоків.

Запитання для перевірки знань

1. Що ви розумієте під фінансовими операціями? Чим вони відріз­няються від нефінансових?

2. Яким чином визначається чисте кредитування?

3. Як обліковуються фінансові операції?

4. З якою метою проводять класифікацію фінансових активів?

5. Як відображаються операції, що враховуються на фінансовому рахунку, на інших рахунках СНР?

6. Що ви розумієте під умовними фінансовими активами?

7. Яким чином відображається зміна вартості фінансових активів у результаті зміни цін або валютних курсів?

8. Які ви знаєте похідні фінансові інструменти?

9. В яких цінах враховуються операції з фінансовими активами?

10. Які ви знаєте операції з фінансовими активами та пасивами?

11. Що належить до ліквідних депозитів?

12. Що ви розумієте під страховими технічними резервами?

13. Яке місце посідає фінансовий рахунок серед інших рахунків сис­теми національних рахунків?

<< | >>
Источник: Шустіков А. А.. Фінансова статистика: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ,. — 205 с.. 2003

Еще по теме Тема 7. Фінансовий рахунок у системі національних рахунків:

  1. 1. Регулювання роботи комерційних банків Національним банком України.
  2. 2.3. Основні властивості автоматизованій банківській системі (АБС).
  3. Костирко Р. О.. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. — Х.: Фактор, — 784 с., 2007
  4. Шустіков А. А.. Фінансова статистика. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, — 290 с., 2002
  5. Мальчик М. В., Галашко С. І., Пелех А. І.. Фінансова статистика. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, - 184 с., 2011
  6. Шустіков А. А.. Фінансова статистика: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ,. — 205 с., 2003
  7. А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач, Г. Ф. Шепітко. Фінансова статистика (з основами теорії статистики): Навч. посіб. — К: МАУП, — 224 с., 2002
  8. Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович. Спеціальність, група: ЗФ – 02 ( фінанси ) Керівник: Бережная Леся Віталієвна. Інформаційні системи і технології у фінансових установах, 2002
  9. Тема 6.Объекты франчайзинга
  10. Тема 8. Разработка системы франчайзинга
  11. Тема 10. Разработка концепции франчайзинга
  12. Тема 9. Определение области прав
  13. Тема 11. Франчайзинговый договор