<<
>>

7.1. Сутність, функції страхування та завдання його статистичного вивчення

Розвиток економіки України на сучасному етапі визначається пе­рехідними явищами і процесами, пов'язаними з відсутністю чітко ви­робленої стратегії і тактики переходу від державної економіки до рин­кової.
З огляду на це, особливої актуальності набули проблеми перебудови, адаптації та розвитку всіх складових національної страхо­вої системи, вирішення яких забезпечить створення механізмів при­стосування та гнучкості реакції на зміни зовнішніх факторів, факторів нестабільності та невизначеності, притаманних умовам переходу до ринкових форм господарювання [38, 7].

Страхування — це система економічних відносин, що полягають у створенні за рахунок підприємств, організацій та населення спеціаль­ного фонду коштів у використанні його для відшкодування збитків, що сталися внаслідок стихійного лиха та інших несприятливих випад­кових явищ, а також для подання допомоги громадянам у разі настан­ня в їхньому житті різних кризових ситуацій [14, 244].

Тобто, економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого виду людської діяльності, який ґрунту­ється на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збит­ків, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

Економічний зміст страхування виражається через його функції:

• формування спеціалізованого страхового фонду грошових коштів;

• відшкодування збитку й особисте матеріальне забезпечення гро­мадян;

• попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків від стихійних лих і нещасних випадків.

У складі сукупного суспільного продукту будь-якого суспільства пе­редбачається певна частина, яка служить резервом для відшкодування можливих збитків, завданих стихійним лихом або нещасним випадком. Такий спеціальний резерв називають страховим фондом [38, 22].

Страховий фонд є економічною необхідністю й обов'язковим еле­ментом суспільного відтворення.

Головними суб'єктами страхового ринку є страховики, страхуваль­ники та страхові посередники. Кожний з них виконує свою функцію, має свою специфіку та механізм реалізації економічних процесів.

Страховий ринок — це особлива соціально-економічна структура, певна сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є стра­ховий захист, формується пропозиція і попит на нього.

З іншої сторони, страховий ринок можна розглядати як форму ор­ганізації грошових відносин з формування та розподілу страхового фонду для забезпечення захисту суспільства.

Страховиками є фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповіда­льністю, які приймають на себе зобов'язання по створенню колективно­го страхового фонду та виплати з нього страхового відшкодування.

Страхувальниками вважають юридичних осіб та дієздатних грома­дян, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхува­льниками відповідно до законодавства України [38, 48].

Страхові агенти — це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його стра­хової діяльності.

Ознаки, які характеризують економічну категорію страхування:

• під час страхування виникають грошові перерозподільчі відно­сини, зумовлені наявністю страхового ризику як імовірності та мож­ливості настання страхового випадку, здатного завдати матеріальних та інших збитків;

• для страхування характерні замкнені перерозподільчі відносини між його учасниками, які пов'язані з солідарним розподілом суми збит­ку одного чи кількох суб'єктів на всі суб'єкти, залучені до страхування;

• для організації замкненого розподілу збитку утворюють грошо­вий фонд цільового призначення, який формують за рахунок фіксова­них внесків учасників страхування. Оскільки кошти фонду використо­вуються тільки між учасниками його створення, то розмір страхового внеску відображає частку кожного з них у розподілі збитку;

• страхування передбачає перерозподіл збитку як між різними те­риторіальними одиницями, так і в часі;

• характерною рисою страхування є повернення мобілізованих у страховий фонд платежів.

У практиці страхування застосовують кілька систем страхування:

• Страхування за пропорційною відповідальністю, яке передба­чає неповне, часткове страхування об'єкта. Використання цієї системи передбачає виплату страхового відшкодування, яка розраховується за формулою:

де @ — страхове відшкодування.

Т — фактична сума збитку.

Б — страхова сума за договором.

Ж — вартісна оцінка об'єкта страхування.

При цьому, розмір страхового відшкодування тим більший, чим менша різниця між страховою сумою й оцінкою об'єкта страхування.

• Відповідальність за першим ризиком, яка передбачає випла­ту страхового відшкодування у розмірі збитку, але в межах страхової суми.

• Страхування за граничною відповідальністю, яке передбачає відшкодування збитків страховиком у визначених межах. Для цього встановлюється початковий (мінімальний) і кінцевий ( максимальний) рівень збитку, який компенсується страховиком.

Предметом статистики страхування є вивчення системи економіч­них відносин, що виникають у процесі формування цільових фондів та коштів і їхнього використання на відшкодування матеріального та фі­нансового збитку, що з'являється при настанні різних несприятливих подій, а також надання допомоги громадянам при тих чи інших нега­тивних ситуаціях у їхньому житті [27, 178].

Основні завдання статистики страхування:

1. Розрахунок абсолютних, середніх і відносних показників страху­вання, їх аналіз.

2. Розрахунок страхових тарифів.

3. Удосконалення методики оцінювання величини ризиків та мож­ливих збитків.

4. Дослідження ефективності діяльності страхових компаній у сфе­рі ринкових відносин.

5. Вивчення тенденції розвитку страхових послуг, попиту на них і на цій основі можливого розширення сфери діяльності на страховому ринку.

<< | >>
Источник: Мальчик М. В., Галашко С. І., Пелех А. І.. Фінансова статистика. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, - 184 с.. 2011

Еще по теме 7.1. Сутність, функції страхування та завдання його статистичного вивчення:

  1. Мета і завдання аналізу активів банку та його інформаційне забезпечення
  2. 5. Страхування вкладів на Україні та зарубіжний досвід.
  3. Статистична інформація
  4. Сучасні функції Банку Англії
  5. Суть, будова та функції банківської системи.
  6. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат банку
  7. 1.1. Сутність переваги та недоліки акредитивної форми розрахунків.
  8. Значення, мета, завдання і інформаційні джерела аналізу ліквідності банку
  9. 1. Види банків та їх основні функції.
  10. 1.3. Види аналізу банківської діяльності та етапи його проведення
  11. Значення, завдання та інформаційне забез­печення аналізу прибутку і рентабельності банку
  12. 1. Характеристика й аналіз об`єкта дослідження, його функціональна структура.
  13. студентки 4 курсу економічного факультету групи”Економічна теорія” Інякіної Любові. Банки: сутність, види та особливості, 1999
  14. Укладач: В. С. Мазур. Навчально-методичний комплекс "Менеджмент: теорія і практика" до вивчення курсу та проведення практичних занять з дисципліни "Менеджмент" для студентів економічних спеціальностей усіх напрямів підготовки та спеціальностей - Тернопіль : ТНЕУ, - 200 с., 2015
  15. Шустіков А. А.. Фінансова статистика: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ,. — 205 с., 2003
  16. Теоретичний і методологічний аспекти аналізу власного капіталу
  17. Шустіков А. А.. Фінансова статистика. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, — 290 с., 2002
  18. 2. Формування власних коштів банку.
  19. 1.1. Предмет, метод та значення аналізу діяльності комерційного банку ПМР
  20. Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с ., 2015