<<
>>

2. Товарно-комісійні, складські операції та операції за дорученням

Операції з векселями, що здійснюються в сучасних умовах комерційними банками, можна класифікувати за такими групами.

1. Кредитні операції — операції з надання грошових коштів проти врахування векселів та надання кредитів під заставу векселів.

2. Торговельні операції — операції з купівлі та продажу векселів.

3. Гарантійні операції — операції з надання гарантій оплати векселів третіх осіб за певних обставин і в обумовлений строк: ввалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

4. Розрахункові операції — операції з оформлення забор­гованості векселями: прийняття до сплати переказних векселів, виданих на банк кредиторами; видача простих векселів кредиторам банку; видача переказних векселів на боржників банку; видача банку простих векселів боржниками банку; вексельні платежі.

5. Комісійні та довірчі операції — операції з інкасування векселів; доміциляція векселів; зберігання векселів; купівля, про­даж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

6. Врахування векселів — операція з кредитування бан­ком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до на­стання строку платежу за ним з дисконтом (зі знижкою) за гро­шові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю.

При цьому сума дисконту утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя, виходячи з кількості днів, що залишаються до строку платежу за ним з прийняттям до розрахунку дня врахування і дня платежу.

Українські комерційні банки здійснюють операції з векселя­ми відповідно до Законів України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємства в Україні», «Про державне регулю­вання ринку цінних паперів в Україні». Механізм проведення банками вексельних операцій базується також на Положенні про простий і переказний вексель (затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.

№ 104/1341), Правилах виго­товлення і використання вексельних бланків (затверджені По­становою КМУ і НБУ від 10 вересня 1992 p. № 528), Положенні про операції банків з векселями (затверджене Постановою Прав­ління НБУ від 28 серпня 1999 p. № 258).

У загальному значенні вексель — це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов'язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк. Елементами, що в сукупності становлять вексельне зобов'язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зобов'я­зання в зобов'язання, що регулюється нормами вексельного за­конодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед яких є:

— валюта і сума векселя;

— дата платежу;

— безумовне зобов'язання (наказ) сплатити вексельну суму;

— найменування та адреса векселедавця;

— місце платежу.

На практиці використовують простий і переказний векселі.

Простий вексель — це вексель, виданий у формі безумов­ного зобов'язання здійснити платіж.

Переказний вексель — це вексель, виданий у формі без­умовного наказу здійснити платіж.

Дисконтна ставка, що застосовується банком при врахуванні векселів, тісно пов'язана з процентною ставкою по звичайних кре­дитних операціях і може бути розрахована за формулою

D = ,

де D — річна ставка дисконту, % ;

R — річна процентна ставка, % ;

п — кількість днів до погашення векселя.

Розрахунок суми, яку належить сплатити пред'явнику векселя у момент його врахування банком, можна здійснити за формулою

AP = NV (1 – D ),

де АР — сума, що виплачується пред'явнику за врахований вексель;

NV — номінальна вартість векселя.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійсню­ються банками на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, по­винні бути визначені:

— ціна купівлі (продажу) векселів;

— строк та порядок здійснення розрахунку;

— умови переходу права власності на векселі;

— строк та порядок передавання векселів тощо.

Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домо­вленістю сторін у відсотках до номінальної вартості векселя. Дата переходу прав власності, строк і порядок розрахунку та переда­вання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Продавець може зробити на векселі один із таких переда­вальних написів (індосаментів):

іменний — індосамент, за яким векселетримач передає права за векселем покупцю та в якому зазначається особа, якій або за наказом якої має бути здійснений платіж;

бланковий — індосамент без зазначення певної особи, який складається лише з підпису векселетримача, за яким векселетри­мач передає всі права покупцю векселя. Вексель з проставленим бланковим індосаментом, який підлягає оплаті за наказом, пови­нен бути оплачений пред'явнику. Векселетримач може перетво­рити бланковий індосамент у повний, зробивши над підписом бланкового індосаменту вказівку на певну особу. З метою уник­нення непорозумінь при пред'явленні банку векселів та контро­лю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (про­даж) векселів має містити інформацію про вид індосаменту на векселі (іменний, бланковий) та особу, яка його вчинила.

Гарантійні банківські операції з векселями полягають у на­данні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за ним осіб. Гарантування оплати векселів є фор­мою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійснюєть­ся на загальних принципах банківського кредитування за дору­ченням та за рахунок клієнтів. Гарантія платежу за векселем на­дається шляхом ввалювання векселя та письмової гарантії в за­безпечення оплати векселя.

Авалювання — це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за ним осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк. Як правило, можуть бути авальовані векселі з точно визначеним строком пла­тежу. Аваль оформляється як напис на векселі: «Вважати за аваль», «Як аваліст за (назва особи, за яку видано аваль)», «Ава-льований».

В авалі має бути зазначена особа, за яку він виданий. Якщо вона не зазначена, вважається, що аваль наданий за вексе­ледавця. Аваль може бути наданий у будь-який час: при скла­данні, видаванні та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

Гарантія на забезпечення оплати векселів складається бан­ком обов'язково у письмовій формі. Усі гарантії вважаються без-відзивними, якщо не зазначено інше. Взагалі під гарантією платежу за векселем вважається безвідзивне зобов'язання здійснити платіж за векселем у строк за пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення письмової вимоги платежу згідно з умовами гарантії.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визна­чається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії. Для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, до­статньо, щоб в ній були такі реквізити:

— повне найменування банку-гаранта;

— безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гаран­тійної суми;

— сума гарантії;

— місце видачі.

Крім того, гарантія платежу за векселем, якщо вона обтяжена іншими обставинами та умовами про невиконання зобов'язань щодо угоди, може мати такі реквізити:

— повне найменування позичальника (особи, від імені якої видається гарантія);

— повне найменування бенефіціара (особи, на користь якої видана гарантія);

— посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;

— строк платежу;

— умови пред'явлення вимоги платежу;

— можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;

— застереження про витрати.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови її погашення ви­значаються змістом гарантії та чинним законодавством.

Розрахункові вексельні операції банків здійснюються у ви­гляді оформлення заборгованості векселями та проведення роз­рахунків з використанням векселів. Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою (боржником або креди­тором банку) полягає у заміні одних зобов'язань іншими — век­сельними. До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

— акцепт (надання згоди на оплату) переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

— видача простих векселів банком кредитору банку. До операцій з оформлення векселями дебіторської заборго­ваності банку належать:

— видача банком переказних векселів на боржника банку і акцепт векселів боржником;

— видача боржником банку простих векселів на користь банку.

До операцій з розрахунків векселями щодо погашення кре­диторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора, їх зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання век­селя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій з розрахунків векселями щодо погашення дебітор­ської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржником на користь банку. Їх зміст полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконан­ня іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом переда­вання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

Комісійні та довірчі вексельні операції здійснюються банками у формі: інкасування векселів; доміциляції векселів; зберігання векселів; купівлі, продажу та обміну векселів за дорученням.

Інкасування векселів — це здійснення банком за доручен­ням векселетримача операцій з векселями і супровідними ко­мерційними документами (за їх наявності — розрахунками, транс­портними документами, товаророзпорядчими документами тощо) на підставі одержаних від векселетримача інструкцій з метою:

— одержання платежу (акцепту) за векселями;

— передавання векселів і комерційних документів проти пла­тежу (акцепту);

— передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.

Використовуються такі види інкасування векселів і супровід­них комерційних документів:

1) чисте інкасо — інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

2) документарне інкасо — інкасування векселів із супро­відними комерційними документами.

Сторонами в операції інкасування виступають:

1) принципал — особа, яка доручає банку операцію інкасу­вання;

2) банк-ремітент — банк, якому принципал доручив опе­рацію інкасування;

3) інкасуючий банк — будь-який банк, крім банку-ремітен та, який бере участь в операції інкасування;

4) пред'являючий банк — інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів і комерційних документів платнику;

5) платник — особа, якій пред'являються векселі та ко­мерційні документи згідно з дорученням на інкасування.

Чисте і документарне інкасо векселів здійснюється банком на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування.

Доміциляція векселів — це призначення особливого місця платежу за векселем, відмінного від місцезнаходження платника за векселем, а також призначення особливого платника (доміциліа-та) за векселем. Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) — це здійснення банком за доручен­ням довірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

— приймання векселів до платежу від законного векселе­тримача;

— здійснення платежу за векселями;

— передавання векселів платнику після повної оплати векселя. Ознакою доміцильованого векселя є наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця: «Доміцильований в (найме­нування особливого місця платежу і назва банку)», «Платник (назва банку і найменування особливого місця платежу)», «Підля­гає сплаті в (назва банку і найменування особливого місця пла­тежу)». Платіж банк-доміциліат виконує від імені і за доручен­ням платника за векселем — векселедавця. Векселедавець пере­раховує в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок нада­ного векселедавцю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк-доміциліат і здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.

Зберігання векселів — це здійснення банком за дорученням, від імені і за рахунок довірителя (векселетримача) операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

— схову;

— передавання оригіналу векселя законному векселетрима­чу копії векселя;

— передавання примірника переказного векселя, що призна­чався для акцепту, законному векселетримачу іншого примірни­ка векселя;

— передавання оригіналів примірників і копій векселів іншій особі на умовах, зазначених довірителем.

Зберігання векселів здійснюється за двома видами:

1) «закрите зберігання» — зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;

2) «відкрите зберіганням — зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання з точними інструкціями щодо дій банку з векселями.

Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем договору про зберігання.

Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється банком на підставі договорів комісії і доручення. На виконання цих договорів банк укладає з клієнтами окремі договори купівлі, продажу і міни векселів.

При купівлі векселів за дорученням клієнта банк може нада­вати останньому кредит або забезпечувати виконання його зобо­в'язань гарантією чи поручительством на загальних принципах банківського кредитування, беручи при цьому на себе відповідні кредитні ризики.

<< | >>
Источник: Сидоркевич Дмитро Іванович. Банківські операції. 2002

Еще по теме 2. Товарно-комісійні, складські операції та операції за дорученням:

  1. 4.2. Розрахункові операції банків.
  2. 1. Посередницькі операції банків .
  3. Банківські операції
  4. Сидоркевич Дмитро Іванович. Банківські операції, 2002
  5. Уроки прошлого: товарные деньги и товарный стандарт
  6. РАЗВИТИЕ ТОВАРНОГО ПРОИЗВОДСТВА И ТОВАРНОГО ОБРАЩЕНИЯВ V в. до н. э.
  7. 4.2. Организации, осуществляющие регистрацию и охрану товарных знаков (знаков обслуживания)4.2.1. Российское агентство по патентам и товарным знакам (Роспатент)
  8. Свидетельство на товарный знак.
  9. Общеизвестный товарный знак.
  10. Распоряжение товарным знаком.
  11. ТОВАРНЫЙ ЗНАК
  12. ОСНОВНЫЕ ПРАВИЛА ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ТОВАРНОГО ЗНАКА
  13. Использование товарного знака.
  14. Глава 4. Использование товарного знака
  15. 2.2. Товарные деньги и их формы